Найбільшим плюсом спільної гри між батьками та дітьми є спільно проведений час разом, і це найцінніше. З недоліків, я б назвала, можливу, негативну емоційність, яка може виникнути у процесі гри, якщо дорослий не вміє контролювати свої емоції.
Спільна гра може слугувати способом вибудувати дружній зв’язок з дитиною. Дітям важливо бути потрібним, почутим, щоб ними цікавились, мати спільні теми для обговорення. В процесі гри можна спостерігати, слухати свою дитину і глибше її пізнати, зрозуміти її бажання, інтереси, чим цікавиться, що любить, що не приємно.
Як зрозуміти, що гра перетворюється у залежність та вберегти дитину від цього?
Зрозуміти можна по таким критеріям:
– пропуск шкільних занять через комп’ютерну гру вдома;
– просиджує біля комп’ютера, телефону у нічний час;
– асоціює себе з героями комп’ютерних ігор;
– відсутність інших захоплень, крім комп’ютерних ігор;
– віддає перевагу комп’ютерним іграм, а не спілкуванню з однолітками;
– приймає їжу під час гри у гаджеті;
– якщо загальний час, проведений за грою, перевищує час прогулянок,
спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;
– якщо ваша дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли гаджет зламався;
⁃ витрачають всі кошти на гру;
– говорить про те, що віртуальний світ, кращий та цікавіший;
– конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером, телефоном.
Хочу зазначити, що деякі пункти в теперішніх умовах карантину, навпаки сприяють соціалізації і це треба відрізняти.
Чи треба встановлювати правила таких ігор і як зробити так, щоб ці правила не сприймалися негативно, як те, що дитина буде хотіти порушити?
Для кожного віку існують свої вікові норми проведення часу за комп‘ютерною технікою. Як і в усьому вихованні присутня любов і рамка. Рамка має бути чітка і зрозуміла для дитини, яку їй встановлюють батьки.
Щоб не було великого бажання порушувати з підлітком, я рекомендувала домовлятися. Можна спільно встановити обмеження в часі і домашні правила стосовно використання гаджетів. Дитина, обов‘язково має бути залучена до обговорення. Фрази на кшалт: «Я сказав/ла», які звучать від дорослих, в цьому віці сприймаються як опір і бажання робити навпаки, на перекір.
І пам‘ятати, що онлайн гра не ставиться на паузу і розуміти, що коли ви кличете або вимагаєте від дитини «вже і негайно», не очікуйте цього від неї, вона вибере онлайн гру, бо це груповий процес і приналежність до групи. Спитайте, коли вона зможе завершити катку і зробити, те що ви сказали. Це допоможе уникнути багатьох непорозумінь.
Як не допустити, щоб гра з позитиву перейшла в негатив?
Щоб гра з позитиву не перейшла в негатив. Треба, частіше цікавитися своєю дитиною, проводити спільно з нею час, щоб вона відчувала себе не самотньою і не мала бажання тікати у віртуальний світ, бо в «реальному світі» я нікому не потрібен, нікому немає до мене діла і я не хочу переживати ці негативні почуття. В грі людина отримує емоції різної інтенсивності, але якщо в неї задоволена базова потреба, яку їй надають у сім‘ї батьки чи заміщаючі їх особи, то гра буде просто грою в яку можна пограти, щоб поспілкуватися з іншими хлопцями та дівчатами, однодумцями, а не місце втечі від нестерпного існування.
Рекомендації як дітям і батькам грати безпечно і не перетнути межу, аби хотілося повертатися назад у реальнвсть.
Для безпечного проведення часу батькам з дітьми, щоб дітям хотілося вертатися у реальний світ, я б рекомендувала:
⁃ Слідкувати дорослим за своєю поведінкою, і зупиняти себе, якщо піднімається неконтрольована агресія на фоні нездорової конкуренціії (дає відчуття рівності у грі, а не ти вище, а я нижче);
⁃ Цікавитися думкою та просити поради дитини в процесі гри (дозволяє відчувати себе важливим і потрібним);
⁃ Дозволяти дитині перемагати, якщо на данному етапі це важливо для неї (піднімає самооцінку дитини);
⁃ Вибирати гру за бажанням дитини і дозволити вас навчити в неї грати (дозволити відчути себе значимим).
Усі ці рекомендації допоможуть стати для дитини не лише дружелюбними батьками, але і другом, і психологом водночас. Психологічна близькість батьків і дітей допомагає убезпечити дітей, особливо у підлітковому віці від багатьох психологічних негараздів.