Психотерапія: Що приховують від нас і як вона змінює стосунки. Власний досвід та розкриття невідомого шляху до автентичного життя.
До чого призведе психотерапія!?
Є одна цікава штука, про яку психологи не говорять. Можливо забувають. А можливо не вважають за потрібне розповідати. А мені хочеться з вами поділитись. Це буде історія про стосунки, які, швидше за все, закінчаться, якщо ви вирішете зв’язатись з психотерапією. І не має значення: як клієнт, чи як психотерапевт, як студент чи просто зацікавлена людина. Страшно?
Але давайте трішки розповім власну історію. Багато років тому я, натхненна, прийшла на свою першу лекцію в Українському психотерапевтичному Університеті. Викладач – чоловік з проникливим поглядом, оглянув нас, студентів, в величезній лекційній залі і попросив підняти руки тих, у кого є стосунки.
Я також подивилась навколо себе і відмітила, що руки підняли майже всі. І тоді викладач сказав: «До кінця навчання 90 відсотків студентів, які сидять в аудиторії, вже не будуть у цих відносинах!»
Я трохи здивувалась і налякалась цих слів. А через мить не надала їм сильного значення, хоча цифру десь далеко в своїй голові зафіксувала.
І от…
Пройшли сотні годин навчання, тисячі годин практики з клієнтами та пара сотень годин особистої терапії…
І наразі я впевнено можу сказати, що ця історія, розказана викладачем, не втрачає своєї актуальності. І має відношення не лише до студентів, а й до клієнтів. Якщо ви «пов'язалися» з психотерапією, швидше за все ваші нинішні стосунки з оточуючими закінчаться. Так, спочатку вам буде важливо знайти свого терапевта. І чим більше ви будете в терапії, тим менше ви захочете продовжувати жити в маніпуляціях, переносах
та проекціях, на яких раніше тримались всі ваші стосунки. Тим швидше прийде розуміння своїх справжніх бажань, радість від уміння відчувати і розчарування від усвідомлення того, як довго все було по-іншому.
Чим більш відвертими ви будете з самим собою, тим складніше це витримати людям, що вас оточують і які звикли бачити вас іншим. А коли ви усвідомите свої потреби і захочете позначити власні межі, коли прийде повага до кордонів інших та вміння захищати те, що набуде цінності
саме для вас, це може не сподобатись тим, хто знаходиться поряд.
Тому з величезною ймовірністю ті стосунки з людьми, які були у вас, закінчаться. А замість стосунків, які закінчаться – розпочнуться інші.
Живі. Справжні.
В яких існує життя, наповнене почуттями.
Життя, в якому чудовим чином опиняться люди, з ким можна просто бути, спілкуватися, будувати стосунки. Без маніпуляцій та побутового шантажу.
Життя, в якому можна бути вільним у мріях, можна бажати та отримувати. Без страху, сорому та відчуття провини.
Кохання, яким можна вільно дихати.
Не заслуговувати, не виривати шматочками, побоюючись, що потім ніколи більше не буде, а просто насолоджуватися, приймати, віддавати, примножувати.
Деякі клієнти стають щасливішими тільки від того, що розуміють, що спілкування з батьками може приносити задоволення і бути ресурсом у житті.
А деякі зауважують, що існує материнство без звичного почуття провини та втоми.
Трапляється і так, що люди згадують про свій давним-давно забутий талант чи справу, яка приносить радість. Просту та безумовну, як у дитинстві.
А потім цей талант перетворюється на власну справу. А, в подальшому – на бізнес, від якого кайфуєш. І здається, що не буває інакше, що тільки так і має бути.
Я не знаю, як буде у вас. І як швидко ви відчуєте, що щось змінюється: після першої зустрічі, через тиждень чи через рік.
Але я точно знаю, що, пройшовши свій шлях у психотерапії, ви вже не будете колишнім.
Тому перед тим, як робити перший крок на зустріч із психотерапією, добре подумайте, чи варте воно того.
Автор: Габрик Вікторія