Панічний розлад (ПР) чи епізодична пароксизмальна тривога – це невротичний розлад, основним проявом якого є напади тяжкої тривоги (паніки), які не обмежені певною ситуацією або обставинами і тому непередбачувані.
Основні симптоми:
- раптова поява серцебиття, болю в грудях, відчуття задухи;
- запаморочення;
- відчуття нереальності (дереалізація та деперсоналізація);
- вторинний страх смерті, божевілля, втрати самоконтролю.
Зазвичай панічні атаки продовжуються хвилини, хоча деколи довше. Їх частота та перебіг розладу доволі варіабельні.
30% людей в світі проживали напад паніки хоча б один раз в житті. Однак, діагноз «Панічний розлад» буде встановлено, якщо декілька тяжких атак вегетативної тривоги виникають протягом періоду близько 1 місяця.
Статистика та загальна проблематика
Панічний розлад – один із найрозповсюдженіших психічних розладів, в середньому, за даними досліджень ним страждають 2,7% людства. Згідно зі статистичними даними, жінки хворіють вдвічі частіше, ніж чоловіки. ПР пов’язаний з підвищеним ризиком агорафобії та клінічної депресії.
Згідно класифікації, ПР відноситься до групи тривожних розладів. Хворі на тривожні розлади складають 30% тих, хто звертаються до лікарів загальної практики. Пов’язана з цією патологією втрата працездатності, ризик алкоголізації, наркотизації та поглиблення соматичної патології створюють серйозну проблему не лише для охорони здоров’я, але і для суспільства в цілому.
Комплексний підхід до дифдіагностики ПР
Ретельний збір анамнезу та фізикальне обстеження лікарем загальної практики або психіатром необхідні всім пацієнтам, для того, щоб виключити медичні причини симптомів.
Стани та захворювання, які можуть імітувати панічні атаки або викликати їх:
- гіпер- та гіпотиреоз;
- певні види епілепсії;
- астма;
- серцеві аритмії;
- феохромоцитома;
- надмірне вживання кофеїну або інших стимуляторів;
- відмова від алкоголю;
- лікування високими дозами кортикостероїдів.
Вимірювання рівню тиреотропіну та електрокардіографія часто призначаються для виявлення медичних причин, але ці тести зазвичай дають негативні результати при відсутності інших симптомів, що вказують на медичні причини.
Також необхідним є скринінг на депресію, враховуючи її підвищену розповсюдженість серед пацієнтів з ПР та пов’язаний з цим ризик суіцидальної поведінки.
Допомога при ПР складається з кількох етапів:
Психоедукація
Важливим кроком після встановлення клінічного діагнозу є обговорення з пацієнтом його побоювань з приводу соматичного захворювання та очікувань від медичного обстеження та лікування. Близько 80% пацієнтів з ПР мають медичні симптоми, і більшість з них бояться серйозного стану, такого як серцевий напад. Клінічний досвід вказує, що пацієнтів корисно інформувати про ПР як про причину їх симптомів та про механізми, за допомогою яких психічні і психологічні процеси можуть провокувати фізичні симптоми. Цей пункт здебільшого включено в психотерапевтичну взаємодію.
Фармакологічне лікування
Перша лінія препаратів – антидепресанти із класу селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗ) та анксіолітики. Дуже важливо, щоб у лікаря і пацієнта склався комплаєнс, так як підбір препарату, потрібного дозування потребує регулярного моніторингу, особливо на початковому етапі лікування, тому необхідно, щоб пацієнт був у співпраці та довірі зі своїм лікарем.
Психотерапія
Одночасно з призначенням фармакологічної підтримки важлива психотерапевтична допомога. Не залежно від методу психотерапії, в якому працює спеціаліст, необхідна наявність у нього проходження курсу психіатричної пропедевтики (або профільна психіатрична освіта), супервізія та особиста терапія. В процесі психотерапії терапевт в атмосфері довіри та поваги допомагає клієнту опанувати навички заземлення і розслаблення, навчитись усвідомлювати емоції, розпізнавати почуття, а також відноситись до себе з піклуванням, розподіляти і відновлювати свій внутрішній ресурс та знаходити шляхи реалізації своїх істинно важливих потреб.
Автор статті: Мальована Ольга – лікар-психіатр, психолог-психотерапевт.